вівторок, 5 листопада 2013 р.

Дві битви за станцію Лозова (26-30.12.1917 р за н.с).

На 1917 рік селище Лозова, з причини свого важливого розташовування, займала чільне місце у планах різних політичних сил. Ситуація на той час склалася так що контроль над Лозовою відкривав шлях на Донбас, Полтаву та Катеринослав. Це розуміли в Києві, це розуміли в Харкові та Москві. Тому обидві сторони робили все можливе для збільшення своєї сили в даному регіоні.



11 грудня до Харкова прибуває Антонов-Овсієнко, котрий відразу ж бере на себе керування наступом в Україну. Якими ж силами вирішив діяти Антонов-Овсієнко для захоплення стратегічного вузла – ст. Лозова?

Для захоплення Лозової Антонов-Овсiєнко зiбрав загiн з 500 солдатiв 30-го збiльшовиченого полку Харкова та 200 робiтникiв-латишiв харкiвського заводу ВЕК. До загону було долучено i бронепоїзд Зайцева, який за день перед тим прибув з Росiї.

Що ж могли в Лозовій протиставити війська вірні ЦР? У Лозовiй, Олександрiвську та Павлоградi розташовувались 2 куренi Сiмферопольського полку iменi Дорошенка та зукраїнiзований полк 3-ї кiнної дивiзiї. Максимальна чисельнiсть їх сягала 1100 багнетiв та шабель. Однак ці частини були дуже розагітовані соціалістичними
лозунгами, тому на їх надійність не можна було надто покладатися.

Отже, більшовицький загiн 26 (13) грудня майже без бою увiрвався на Лозову та захопив її. Однак у ночi курiнь дорошенкiвцiв зiбрався з силами та вибив збiльшовичених солдатiв i червоногвардiйцiв, якi в панiцi втiкали аж до Харкова. В.Антонов-Овсiєнко вирiшив направити до Лозової другу експедицiю, однак на перешкодi цьому стало повстання юнкерiв у Чугуєвi.

Пiсля успiшної для харкiвських бiльшовикiв лiквiдацiї Чугуївського виступу 27(14) – 28(15) грудня, В.Антонов-Овсiєнко знов повернувся до проблеми станцiї Лозової, яку продовжував захищати курiнь дорошенкiвцiв. Для захоплення Лозової було зiбрано загiн харкiвських червоногвардiйцiв у силi 280 багнетiв, який складався з робiтникiв заводiв паровозобудiвельного, ВЕК та "Динамо". Цей загiн 29 (16) грудня без бою зайняв станцiї Лихачов та Лозову, на якiй знаходилось всього чота дорошенкiвцiв, що перебували в Павлоградi. Вночi до Лозової на пiдтримку червоногвардiйцiв прибули пiдроздiли 30-го збiльшовиченого полку з Харкова, в яких нараховувалось 500 багнетiв та бронепотяг Зайцева. Тодi ж через Лозову пройшов ешелон на Дон з озброєними козаками та артилерією, який був непомiчений червоногвардiйцями. Майже вся радянська залога Лозової кинулася наздогін ешелону, залишивши на станцiї бронепотяг на 18 чоловiк охорони. Цим скористалися дорошенкiвцi, якi в силi 200 багнетiв перейшли в контрнаступ та пiд ранок 30 (17) грудня пiсля короткого бою захопили Лозову. Бронепоїзд бiльшовикiв вчасно вискочив зi станцiї та дiстався до загону. Харкiв'яни знов кинулися на Лозову i того ж дня остаточно закрiпили її за собою. Втрати пiд час боїв за Лозову були досить відчутними. Червоногвардiйцi втратили 1 вбитого, 6 поранених та 7 полонених, один з яких належав до керiвництва 30-го полку. Українськi пiдроздiли мали 2 забитих, 4 поранених, а також 17 полонених, з яких один був офiцером. За домовленiстю червоногвардiйцi та дорошенкiвцi без особливих проблем обміняли своїх полонених.

В.Антонов-Овсiєнко, захоплений удачею в бою за Лозову та пiдпорядкуванням йому харкiвських червоногвардiйцiв, вирiшив продовжити вiйськовi дiї та остаточно розбити Сiмферопольський полк iменi Дорошенка. Сприяло цьому i прибуття в розпорядження Антонова-Овсiєнка загону московських червоногвардiйцiв пiд командуванням кадрового офiцера старої армiї капiтана П.Єгорова. Окрилений цим, Антонов-Овсiєнко в день остаточного захоплення Лозової 30 (17) грудня видав перший свiй наказ, пов'язаний з дiями проти вiйськ Центральної Ради:

"Вам (Єгорову) предписывается вступить в командование всеми силами сводного отряда у Лозовой. В ваше распоряжение переходят: отряд Харьковских красногвардейцев — 500 человек, команда 30-го полка — 300 человек, отряд путиловцев — 60 человек, Московских красногвардейцев — 500 ч., 3-орудийная Брянская батарея и блиндированный поезд тов. Зайцева. Сформировав отряд в составе Московских и путиловских красногвардейцев и Брянской батареи, вы двинетесь к Лозовой на соединение с отрядом тов. Руднева (красногвардейцы, 30-й полк и блиндированный поезд).
Заняв станцию Лозовая, наблюдайте направление на Полтаву секретной разведкой и заставами с подрывными материалами; при первом подозрительном движении, взрывать мосты на дороге. По направлению на Синельниково, Александровск, Екатеринослав войдите в связь с красной гвардией Екатеринослава и прочно займите Синельниково. В направлении на Никитовку займите Славянск силами до 2-х рот, выдвинув заставу к лиману и войдя в связь с красногвардейцами в Дружковке и Константиновке. В дальнейшем следовать особым указаниям".

Після захоплення Лозової більшовиками, вона відігравала важливу роль у переміщенні їхніх військ і «...нагадувала киплячий казан - повз неї рухалися тисячі солдат, які поверталися з фронту, ночами підіймалася стрілянина, траплялися сутички». Поширення набули грабежі (звані по-новому "експропріаціями") - як у заможних, так і в бідних. Нова влада за допомогою місцевих своїх прибічників почала розпалювати ворожнечу між лозівчанами, ділячи їх на "експлуататорів" та "експлуатованих" (а хто ким був - вирішувала сама влада), готувався переділ землі та створювалися т. зв. "продзагони" для систематичного пограбування українських селян.

В подальшому війська під керівництвом Єгорова роззброїли рештки 3-ї кінної дивізії та спричинили до розкладу курені Дорошенківців. З захопленням станції червоногвардійцям відкрився шлях, як на Київ, так і на Донбас та Катеринослав…якби ЦР спромоглася відправити більш-менш серйозний загін для допомоги гарнізону Лозової, можливо, хід бойових дій Першої українсько-більшовицької війни був зовсім іншим…

Джерела:
Я. Тинченко "Перша українсько-більшовицька війна(грудень 1917 – березень 1918)";
http://ruthenos.org.ua/HTML/Lozova/vyzvolnyjruh.html - стаття з сайта Лозівського історичного клубу
Антонов-Овсієнко «Записки про Громадянську війну»

Немає коментарів:

Дописати коментар