"Хортиця"

Важкий панцирний потяг, колишній радянський "7-й Сумской", захоплений українськими військами у залізничних майстернях Жмеринки в серпні 1919 року. Згодом був переданий команді саморобного панцерника "Запорозька Січ". Старшина, що служив на ньому, так оповідав про цей поїзд:

"На Христинівку зі жмеринських майстерень привезли передній вагон з большевицького панцерника, захопленого нами при здобутті Жмеринки. Це був великий залізний гарбель для перевозу вугілля, але большевики переробили його на панцерник, додаючи ще один поверх для кулеметів. Панцерник називався "7-ой Сумской". Його й віддано нам. Треба було його охрестити. А що це було по арешті от. Божка й розформуванні "Запорізької Січі", то командир панцерного дивізіону "Січі", перейменовано тепер на 4-1 панцерний відділ, полк. Л., щоб оминути зв'язаної з отаманом назви, пропунував назву "Киянин". Нам ця назва була не довподоби, бо цілком нищила всю традицію нашого колишнього панцерника. Щоб зберегти стару славу, я предложив назву "Хортиця", яку ухвалили й козаки, й командир. Зараз же звернулись до залізничних майстерень, прийшли малярі і зробили напис на новім возі, який ми тільки що дістали і причепили його до потяга, уставивши скоростріли та гармати. За годину на сіро-зеленому полі красувалася верху тризуб, по бокахйого три літери - У.Н.Р., а під ним - "Хортиця". У бою під ст. Попелюхи "Хортиці" вдалося розбити радянський потяг Одеської військової округи №3. З цього потяга було забрано броньований паротяг та два броньованих вагони, які потому приєднано до "Хортиці"."

У жовтні-листопаді 1919 року панцерний потяг брав участь у боях з білогвардійцями. 29 листопада покинутий та спалений своєю командою на станції Проскурів. Командирами потяга були поручик Дмитро Гонта. а з 29 жовтня - хорунжий Василь Ляшенко.